За вкрай оптимістичного сценарію більшість людей теоретично могли б жити приблизно від 150 до 190 років. Такий результат дало математичне моделювання, у якому прибрали всі відомі механізми старіння і пов’язані з ним хвороби.

Навіть тоді випадкові мутації ДНК поступово накопичуються в клітинах. Зрештою тіло втрачає здатність нормально працювати. Це приблизно вдвічі більше за нинішню тривалість життя в сприятливих умовах — близько 79 років. Вічного життя модель не передбачає.

Робота не є прогнозом того, скільки люди житимуть у майбутньому. Це математичний уявний експеримент. Він оцінює, яку максимальну межу можуть створити лише соматичні мутації — випадкові зміни ДНК у клітинах організму протягом життя.

Чому межа лишається навіть без хвороб старіння?

Модель систематично оцінює вплив швидкості накопичення мутацій на основні органи. Далі за цими даними розраховано тривалість життя гіпотетичної популяції без захворювань, пов’язаних зі старінням.

Щоразу, коли клітина ділиться, у її ДНК можуть з’являтися невеликі випадкові помилки. Організм вміє відновлювати пошкодження генетичного матеріалу, але ця система не ідеальна. З часом мутації накопичуються. Більшість змін серйозної шкоди не завдає. Деякі можуть сприяти хворобам, зокрема раку.

З віком різко зростає ризик серцево-судинних захворювань, деменції та інших патологій. Нова модель показує інше: навіть якщо запобігти раку й решті хвороб старіння, мутації ДНК усе одно продовжать накопичуватися. Поступово вони можуть погіршувати роботу клітин і органів.

Залежно від параметрів моделі розрахункова медіанна тривалість життя склала від 146 до 194 років. Деякі виняткові люди теоретично могли б прожити значно довше. Згідно з моделлю, ніхто не зміг би жити нескінченно.

Які клітини ставлять найжорсткіше обмеження?

Різні клітини організму мають неоднакову стійкість до накопичення мутацій. Багато тканин, зокрема шкіра і печінка, постійно замінюють старі клітини на нові. Теоретично вони здатні підтримувати це оновлення дуже довго.

Інші життєво важливі органи значно менш стійкі. Клітини серця і мозку значною мірою неможливо замінити. Вони можуть накопичувати мутації протягом усього життя. Саме ці довгоживучі клітини можуть створювати найжорсткіші обмеження для тривалості життя.